Конкурс з української мови

Як і було заплановано, 3 березня 2007 р в Любляні, в приміщенні Посольства України в Словенії, діти наших співвітчизників приймали участь у VII Міжнародному конкурсі з української мови імені Петра Яцика серед дітей української діаспори.

Нагородження переможців VII Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика відбудеться у травні ц.р. Переможці будуть відзначені дипломами І, ІІ, ІІІ ступенів і цінними подарунками. Діти, які посядуть перші місця у конкурсі, будуть запрошені в Україну на відпочинок у літньому оздоровчому україномовному таборі.

З гордістю за дітей, які приймали участь в Конкурсі, пропонуємо до вашої уваги твори двох конкурсантів, роботи яких було надіслано до жюрі конкурсу у Київ.

Осінь прийшла

Осінь прийшла. Вона така золота та щедра, лагідна та заспокійлива. Листя впали з дерев, земля багряного кольору. Деякі листя тільки пожовтіли. Заради тих прекрасних листків та також жовтолистих дерев, називають осінь жовтолистою – жовтолиста осінь. В осини можна робити багато різних та цікавих речей.

Коли стає холодніше та холодніше, означає що у двері стукає зима. Аж тоді осінь стає мінливою. Люди ховаються в свої хатинки та тепліше вдягаються. Багато людей сумує за осінню та її красами, але осінь їм обіцяє, що повернеться наступного року і свою обіцянку тримає, і людей не обманює.

Коли зима, літо й весна "працюють", тоді осінь спить та відпочиває.

Міла Попель, 11 років

Дороги, які ми обираємо

Сам факт того, що я зараз сиджу за не знаю скільки кілометрів від дому та пишу цей твір, говорить про те, що вибрані нами життєві стежки можуть завести куди завгодно. Найсумніше – майже завжди не туди, куди нам хочеться. Але – це вже справа людського характеру: ми всі не задоволені тим, що маємо.

На край світу (хе-хе ...) мене завела любов до музики. Нажаль, мої співвітчизники (зокрема ректор естрадно-циркового училища в Києві) мають зовсім інші поняття про те, що ж є добра музика і яке ж завдання сценічного перформансу (що призвело до того, що я залишила вищевказаний учбовий заклад). І я вирушила до гарненької країночки Словенії, де вже декілька років жила і працювала моя мама, вивчати премудрощі джазу в середній музичній школі в Любляні; адже джаз – матір всіх музик ХХ століття. Таким чином, від рідного дому мене відірвала любов до прекрасного ...

Але все вище написане – нісенітниця. Значення має лише закон карми: всі наші вчинки передбачають подальше життя. А життів ми проживаємо багато. Душа має набратися досвіду, проживаючи одне за одним земні життя. Коли досвіду буде достатньо, душа прийде до нірвани – вічного блаженства. Ось це нірвана і має бути ціллю всякого людського життя. Всі дороги кінець кінцем приведуть до нірвани; когось приведуть раніше, когось – пізніше. Залежить від того, наскільки інтенсивно людина думає головою, поки живе.

Я йтиму до нірвани через музику. Через Луї Армстронга, Джимі Гендрикса, Стефана Грапелі, Роберта Планта, Джима Моріссона і Курта Кобейна. Це мої плани і мій напрямок руху на найближчий життєвий строк.

Закінчу цей сумбурний текст цитатою: "В Росії немає доріг, лише напрямки ..." . А чим ми гірші від росіян ...?

Світлана Варава, 18 років